.

Немає  волі  в  формальностях  будених
Де  народжений  взнає  з  життям  чуже
І  дух  далеко  в  цім  бездоннім  морі,  
В  котрім  блукаєш  старанно  ти...
Широка  постіль  одкровення,  розпростерлась  на  сухім  гіллі
Й  колись  спокушений  приймає  безтурботність
Він  вслід  за  перегнившим  листям  летить  до  весни.
Залишені  слова  оживуть  на  губах  небайдужих
А  з  ними  й  частинка  мене
І  тьмяний  образ  вже  не  блукатиме  відчужено
З  вічності  у  вічність,  з  неба  до  землі.
Крихкі  лишились  мої  тут  години,  в  їх  жилах  -  хвилинах
Лиш  марно  кров  кипить
І  подих  звужує  серце,  як  удав  душить
Чекаю  митті,  коли  всесвіт  відкрию  в  собі

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452108
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2013
автор: Сильчук Назар