Мені затишно стало
На цій грішній землі,
Хоч вже листя жовтаве
і нема журавлів…
Проте стежка підсохла
Після рясних дощів…
І береза, як охра…
Вітер дує з полів…
Снує бабине літо,
Лягло листя в траву,
Став у сні я літати,
Не лечу на яву.
Від тепла серце б’ється,
Певно, ще не літа…
В літо серце несеться,
Це ж пора золота..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451961
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.10.2013
автор: Віталій Назарук