Давно не відчуваю твоїх слів,
Байдужість вже вкладається у осінь.
Та навіть дощ до вечора змарнів,
А серце...Вже чомусь тебе не просить...
Збираю тільки помилки.Кладу
У стару шафу,хочу їх закрити.
Сама собі брешу,що я люблю.
Чи тільки намагаюся любити...
Можливо,стану схожою на всіх,
І без різниці дивлюся на сонце.
Собі запишу це сама у гріх.
Я навіть вітер не впущу в віконце.
Яка різниця?..Дійсно,ну яка?..
В дрібницях,днях,у літерах,у слові?
Чи я кохання у житті знайшла?..
Чи сни я відчувала кольорові?..
Яка різниця?..Я собі чужа...
У наповті з дощем себе я втрачу.
Я б за кохання і життя дала...
Та під дощем(щоб ти не бачив) плачу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.09.2013
автор: Відочка Вансель