Як настає морозний вечір
І сніг під кроками рипить
Вдягаю тепле щось на плечі
Та йду із хати вовком вить.
На небі місяць блідо сяє,
Навколо тиша аж дзвенить,
Від самоти душа страждає
Й на місяць хоче вовком вить.
Добряче тим, кого немає,
В раю чи пеклі разом жить,
Душа самотньо не страждає
Й вночі не треба вовком вить.
Хто добрий слух від мами має
Й душа за ближнього болить,
Той самотині співчуває
Й чому та хоче вовком вить.
Він душу ближнього зігріє,
Прийде на поміч самоті,
Розрадить словом як зуміє,
Знайде шляхи у темноті.
Від самоти до спілкування,
До віри в дружнєє плече,
До кола друзів й намагання
Розвіять тугу, що пече.
Й коли настане день останній
Й душа із тіла відлетить,
Залишиш світ у намаганні
Тобі полегшення зробить.
А поки є морозний вечір
І сніг під кроками рипить,
Вдягаю тепле щось на плечі
І йду із хати вовком вить.
09.01.06.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451525
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.09.2013
автор: Георгій Грищенко