Вже небо синім цвітом налилося
Під ковдрою із світло-сірих фарб.
Ясне проміння – сонячне колосся
Позолотило схили пишних хмар.
На серці стало трохи веселіше,
Згадались літа теплі, світлі дні.
І навіть стало трішечки тепліше,
Схотілось куртку розстебнуть мені.
Та знов якась з’явилась темна хмара
Й спотворила мій настрій весняний.
Тепла раптово в просторі не стало
І дощ пішов холодний і рясний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451425
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.09.2013
автор: Мірошник Володимир