Коли ти впізнаєш
Мене
На переході
в іншу кімнату
Тоді
Пізнаєш
Свого
Бога
Свого
Неозброєного
Космонавта
Я б у д у смі я т ись
Я б уд у кри чати
Я к нік оли н е грав
Цей Божественний Інструмент
в го ло ві
я к нік о ли не було ць ого п о ділу
н а д ем о нів із ножи ця ми в ру ках
вони вирізали ду ші
поки я чистив корабель свободи
від
зайвої іржі та бруду
і
у
ці трюми були запу щені
піски
із
хлопцями з бейсбольної команди
і
у
ці трюми були запу щені жінки
із
чорношкірими хлопцями
з величезними руками
безхребетні
безхребетні
сті ль ці
були
під
їх тілами
і якби
не цей п од іл
на могутніх та слабких
ми могли
би зустрітись
під світлом
краваток
ліхтарників В е л и к о ї Я м и
куди
зкидають
усіх
[не]рівнодіючих,
де
й
знаходяться
усі кімнати
із
шулерами,
котрі
не вміють
завчасно зникати
й втрачати карти,
як ж и т т. я
в цих кімнатах
закінчується питна вода,
адже старі водопостачальники
сплять
в к ол ес ах
ко ми
і до поки я не пройду
усі сто кімнат
земля
не
здійснить
нового оберту
адже
я нагадуватиму
твого
поштового б ога
я нагадуватиму
твого
неозброєного
космо навта
це
був
за[п’ятий]
кусень
трамплінів
к а р у се ль
к о льо рових
ба жа нь:
помирати
вкотре
залишається
довше
аніж
зістрибувати
з наркотиків
як із важких
підвіконників
Брахми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451339
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.09.2013
автор: Immortal