Стіни мені не покажуть фінал,
Щастя не зможуть змайструвати руки,
Я несвідомо себе розтоптав,
І підписався на каторжні муки …
Ти для мене моя сама найкраща,
Я не перестаю думати про тебе,
А пам’ятаєш пісню яку ти співала,
А я знімав тебе на відео ...
Ми намалювали тобі веселі очі,
Чорним маркером, вуси як в кошенятка,
Це одне з багатьох, що мене постійно мучить,
Відчуття як у каторжників яких вели на розп’яття.
Ти почитай поки усіх сучасних поетів,
Можливо і я доросту до того рівня,
Щоб ти читала мене як і тих естетів,
Що задають ритм сучасної літератури.
Мені завжди чогось бракувало,
Якихось деталей, крихітних але важливих,
І коли тебе у моєму житті не стало
Я зрозумів, що без тебе мені бракує сили …
Сьогоднішній день такий як і вчора,
Вони усі на один манер знаєш,
І я один ніби нічна потойбічна потвора,
Тиняюсь по вулицям де ти літаєш.
Небо нахмурилось, певно від злоби,
Тільки от сльози у нього холодні,
Вологі губки різних форм і подоби,
Ховають сонце у себе в долонях …
Якби тільки знати як тебе забути назавжди,
Я кинусь в обійми самому Дияволу,
Скільки ж поховано справжньої правди
У наших серцях й голові як за правило !?
Стіни мені не покажуть фінал,
Щастя не зможуть змайструвати руки,
Я сам несвідомо себе розтоптав,
І підписався на каторжні муки …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451303
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2013
автор: Віктор Непомнящий