Німецька дівчинка, яка любить Висоцького,
Осінь холодна, під коміром скрючена – до мурах
На потилицю вітром дихнула, немов із долоні
Здмухуючи сірий попіл.
І десь на кістках
Зацвітуть матіоли.
Усе ж бо минає
І до нас і за нами –
людське сокровенне.
Кожен з нас унікальний і кожний зриває
Свою квітку у полі зі страхом чи впевнено.
Її запах як ладан, як піт, кров, волосся
Найкоханіших. Наче в дитинстві спідниці,
За які ми трималися.
Віяння осені.
Всі події очікувані почалися,
А я втомлена.
Я зупинюсь і відчую
Матіоли нові почали проростати,
Німецька дівчинка Висоцького процитує
Та слова будуть зовсім інакше звучати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451239
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2013
автор: NNNP