Я сподіваюсь, що Джек. .

Мандрівна  оса  схрещує  осади
Лісового  повітря  в  своїй
Маленькій  голові.
Вона  вибудовує  цей
 осіннньо-мускулистий
ліс
і  ось  я  сиджу  з  книгою  Керуака
 «Біґ-Сур»
і  мені  настільки  тепло
скільки  не  буває  днів  у  порожнечі  
зеленоококам’яних  схилів  Вересня.
Притулений  до  дерева  я  вдихаю
комашині  зграї  у  свої  легені
ліс  проживає  кожний  рядок
сходження  тиші
і  тиша  заповнює  собою
 приміські  кінцівки  книги
Ця  тиша  сповнює  мене
Німої  радості
Я  сподіваюсь,  що  Джек
Перелітаючи
зі  Сфери  Сяючих  Котів
у  Сфери  Довгоногих  Листочків
зірветься  дятлом
на  Нові  Землі  Гілкових  Марень.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451204
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.09.2013
автор: Immortal