Сон не містить винуватців. Сон — безрукий серпантиновий змій

Мені  стає
Важко
Коли
я
пригадую
Сни
Свої

Здається
я
знову
споглядаю
На  свою
Потилицю

Здається
Що
я  
Дрімаю
Знову

І  хмари
Знову
Згортаються
Дощем
залишаючись
Вулканічними
Озерами
У
Світогляді
Маленьких
Акваріумних
Рибин

Мені  стає
Важко
І  від
Того
я  натискаю
На  
Курок
І  ось
Десять
Реверсів
Контрапункти
Димлять
Плавиться
Обличчя
Обличь
І  ось
я  вже
Стікаю
Зі  стіни
Нагрудним
Годинником
Королеви
Снігових
Туманів

Королеви
Втрачених
Злив

Сливи
Палають
Разом
З
Іншими
Деревами

Сади
Зблякли
Все
Вкрилось
Цвітом
Крові

Це
Не
я

я  
Не
Тут

я  
Знаходжусь
Всередині
Демонтованого
Будинку

я  знаходжусь
Всередині
Пробитих
Грудей
Мертвого
Літа

Якщо
я  тобі
Потрібен
Віднайди
Мене

Якщо
я  тебе
Втомив
Відмотай
Плівку
До  того
Часу
Де
моя
голова
Злітає
З
Кетягів
Вуличних
Птахів.  
 

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451202
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 27.09.2013
автор: Immortal