аби в києві мені був дощ.

в  києві  мені  дощ.  
йду  вулицею,  ноги  мокрі  наскрізно,  
здається,  
навіть  під  шкіру  затікає  холодна  вода.  
від  того  хочеться  й  надалі  влізати  
в  найглибші  калюжі  
і  не  чути  під  ними  дна.  
хай  би  не  дно,
 а  двері.  
аби  ж  можна  впасти  і  провалитися  
за  тисячу  кілометрів  
у  море,  або  
у  бруківку  такого  жаданого  лева.  
 в  києві  мені  і  париж  ,і  нью-йорк  ,
і  все  зразу,  
тільки  самотнє,  
мокре  ,  
з  блискучим  асфальтом,  
з  відблисками  фар,  
криками  ворон  і  з  жовтіючими  деревами  
понад  тротуаром.  
 зранку  безлюдні  вулиці  манять  до  себе  
прохолодою  і  парою  від  нічних  цигарок,  
які  курив  хтось  на  балконі.  
зранку  безлюдно  і  тихо.  
увечері  те  саме,  
тільки  з  запахом  зеленої  ще  
осені.
 коли  дощ,  
нема  сенсу  носити  парасольку.  
на  те  її  й  треба  забувати  вдома,
 аби  в  києві  мені  був  дощ.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450888
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2013
автор: Олеся Новик