Про милостиню не говорять,
Добро у тиші лиш бринить,
Слова й пихатість не відтворять,
Зумій ти серце відчинить!
Нужденні не завжди й попросять,
І нишком біль тяжкий несуть.
Вони ніколи не голосять
Й не ждуть, що їм щось подадуть.
Добром серця їхні налиті
І розуміють навіть тих,
Хто ситий, в найдорожчій свиті,
Й в хоромах ходять золотих.
А їм того добра й не треба,
Бо інші цінності у них.
Над головою - чисте небо,
Здоров’я й радість всіх близьких.
А стали б трішки ми м’якіші.
Відчули серцем чужий біль,
І з кожним вчинком цим сильніші.
Інакше душу сточить міль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450689
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2013
автор: Helen Birets