Ти вже хтось - тобі таки щастить,
день за днем ти здобуваєш славу.
Іноді пожити так кортить,
від знемоги знову ставлю каву.
Високо злітаєш, наче птах,
я ж на місці - нікуди і впасти.
В чашці розколочую свій страх,
і ковтаю смак зубної пасти.
Чую над собою голоси,
може знов здалося, я не знаю.
В мене більш нічого не проси,
я боюсь, тебе я не впізнаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450595
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2013
автор: Руслана Лукаш