Мене втомили
Ці
Прокидання
Поза
Мареннями
Потягів
Смерті,
Я втратив
Можливість
чистити
літні
каністри
від
залишків
бруду
моя
релігія
бензин,
моя
релігія
знищення
власних
мрій,
моя
релігія
складається
з
розпадів
примаробудівель
коли
я відламую
кістку
зі
своєї
руки,
я отримую
запальничку,
коли
я видихаю
повітря
зі
своїх
скляних
легень,
чорні
хмари
сірозелених
птахів
пришвидшують
оберти
власних
зникнень
я примушую
запальничку
палати
я примушую
повірити
Трупу
Землі
в Собаці
Знекровлень
карта.
Навіть
З картою
Я
Заблукаю
В цій
Місцевості,
Адже
Вона,
Як
І я,
Існує
Тільки
В певній
Місцевості.
Я розпочинаю
З космічної
Точки,
Зазначаю,
Що
Я розпочинаю
Нізвідки,
Я буду
Йти
Й приходитиму
До
Невизначених
Масштабів
Серцевирваних
Вірувань
Моя
Релігія
Бензин
Земля
Вже
Стогне,
Під
Моїми
Кроками
Останні
Шматки
шкіри
останньої
з останніх
Мрій
догорають
я не помру.
Я спалив
Навіть
Цю
Мрію.
Яка прикра нікчемність
Яка прикра нікчемність
Яка прикра нікчемність
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450466
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 23.09.2013
автор: Immortal