І знову осінь, знову небо плаче,
загорнуте у темно - сіру шаль.
Йому, мабуть, ніколи не пробачу
оцю печаль. Оцю свою печаль!
Цей сум одвічний, ці раптові сльози.
Цей дивний щем... Сумний, осінній щем...
Я ненави́джу ці метаморфози,
навіяні вітрами і дощем!
Я ненавиджу? - Мабуть, не сприймаю
і не люблю важких, осінніх дум...
Я Твоє фото з портмоне виймаю -
і десь зника і щем, і дощ, і сум...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450301
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2013
автор: Хлопан Володимир (slon)