Тільки Лондонський дощ падає в моїм Підбрусні,
Із Венеції в снах ти приходиш до мене щоніч.
І від крапель дощу горіхи отримують стусні,
Покохав я тебе, моя добра Ніч, віч-на-віч.
Хоч на відстані йдемо з тобою знову і знову
Я – в тобі, а ти сьогодні просто в мені.
Із Венеції ти вже не йдеш отак, випадково,
Бо цей Лондонський дощ навіє будні сумні.
Бо він падає нині в просторім й багатім Підбрусні,
А на ранок туман лише з наших думок.
Моя осінь дощу, ти додому падати мусиш,
Бо зимою я холод весною прощу.
Тільки Лондонський дощ падає в тихім Підбрусні
Й ти у мене в обіймах уже кожну ніч.
Та й горіхи давно вже отримали стусні,
Ти – Моя. А я – Твій між усіх протиріч.
18 вересня 2013 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450265
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2013
автор: Oleg Gavrilevich