Йшов осінній звичний дощ,
Про щось шептався з вітром спокій,
А сонця смачний гарячий корж,
Віднесли кудись говірливі сороки...
Небо як сценарист - оператор,
Монтує з хмар черговий полігон,
Душі виливається кратер,
В єдиний з каплями унісон...
Кропить осінь мрякою добре,
І думка губиться в тумані,
Лиш серце неспокійне хоробре,
Б"ється у глухому капкані...
Йому б вибратись на волю,
Подолати межі кордонів,
Добратись хоча б до Брістолю,
В одному з екпресних вагонів...
Пейзажі навколо зашторовані,
Дощ і я настільки близькі,
Розлітаються мрії схвильовані,
В маленьких бульбашках - бризках...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450205
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.09.2013
автор: Мандрівник