Земля одягне і озує,
І обігріє, і нагодує -
Вона, як добра щедра мати,
Дітям усе ладна віддати.
А ми здебільшого - байдужі
Хоч гарні, викохані, дужі
На материнських її благах,
Та на життя суворих вагах –
Ми за добро добром не платимо
Бездумно блага її тратимо,
Для неї усього жаліємо,
І толком жити не уміємо.
Шкодуємо землі любові,
Мозолів стертих аж до крові,
І ласки, ніжності, турботи –
Не платимо ми за щедроти.
Вона усе ще нам прощає,
На нерозумних зла немає,
А нам би вчасно схаменутись,
До неї серцем пригорнутись.
04.05.2012р. Надія Таршин.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.09.2013
автор: Надія Таршин