Викорковування
Ночі,
З-під
Нігтів
Мого
Малесенького
Будинку
Я запрошую
Тебе,
Запрошую,
Вічний
Мерцю,
Вічний
Стогоне,
В одноденні
Дихальних
Подушок
Тобі
Сюди,
Ось,
Поглянь,
Електичні
Стільці,
Що
Нагадують
Підсмажених
Психів
Мій
Батько,
Ти ж пам’ятаєш
Мого
Батька?
Він ще живий.
Так, ось,
Розповім
Тобі
Зовсім
Нетаємницю:
Він вирощує
Кроликів,
Вирощує
їх
І коли
Їхня
Довіра
Вже
Межує
З божевіллям,
Він лагідно
Підіймає
їх
і глушить
своєю
кістлявою рукою
ці створіння
нещасності,
вони
відчувають
біль,
вони
відчувають
страх,
вони
кричать,
кричать,
як злякана
дитина,
котру
зачинили
у підпаленому
будинку
і точки
відштовхування
до виходу
немає,
дитина,
котра
згорає
заживо
запам’ятовується
тінями історії
кролики,
котрих ріжуть
непритомними
залишаються
моєю
скаліченою
пам’яттю
після
цього
я запитаю
тебе.
Чому
ти з’являєшся
мені?
Чому
ти з’являєшся
забетонованими
лікарнями,
чому
з’являєшся
примарами
голови
позбавленими?
Чому
ти
з’являєшся
у мареннях?
Прийди,
завітай
у мій
малесенький
будинок,
я прошу тебе,
мій
морок
з’їсть
твій
світ,
мій
морок
позбавить
тебе
апетиту,
Вічний
Мерцю,
я почуваюсь
звареним
м’ясом,
ти
чуєш,
як
скрипить
вітер
у моєму
ліжку,
Вічний
Мерцю,
музика
припиняється
затишшям
перетворюючись
у
знекровлення
Вічний Мерцю,
Я твій
навіки
втрачений
брат.
Пута
поєднались
страченими
плодами
пустотності
Досить
поганих
доріг
у снах!
Я заблагав
перестати
вести
монологи,
та
Ти
все
приходиш
Прийди
і ще
один
раз
і
я
змушу
тебе
плакати.
Дізнаєшся,
що таке
сльози
[опісля
Смерті],
дізнаєшся,
що
таке
страх
і бажання
забутися.
дізнаєшся
як
це
бути
мною,
а
я
дізнаюсь
як бути
тобою
поза дорогами
болю
чи навпаки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449936
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 18.09.2013
автор: Immortal