Скільки не труй
Мене хтивості
Зброєю,
Полум'ям синім
Улітку каштани,
Рано чи пізно,
А рани гояться,
Через нагноєння
І сльозами.
А пам'ять, щомиті
То серце гріє
Новими болями
Аневризми,
Я поховав свої
Світлі надії
На руїнах
Твоєї вітчизни.
Своїх старожилів
Еритроцитів,
У будиночках
Тромбоутворень,
Ти розчиняєш
Небом блакиті
Дівочих очей
Незвіданих штолень.
Холодним ключем
Замикаючи
Січень
Сірих птахів
Пролітаючих в
Осінь,
Аероплани
Зупинить
Вічність,
Закохана
В тебе
До того досі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449043
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2013
автор: ДжоніПол