Чекайте, навіщо скільки сліз?
Повіяв в серце бриз.
Неварто було лити стільки сліз;
Летіли сльози вниз.
Із землі і в землю йти,
-такий закон простий.
Щоб відповідь знайти,
Пройти потрібно всі світи.
Іти, спалюючи мости;
Інші на самотність приректи.
І цей тягар до кінця нести;
Плавати в небі, немов кити.
Важко жити,
Легше спати.
Хочеться так бути,
Щоб не питати.
Титани ріжуть сплав богів,
Вірно, як Прометей учив.
Скрегіт ланцюгів до наших днів;
Шкода, Прометея ніхто не звільнив.
Серце в людей не титана.
не залізне,
-візьме і розтане,
непридатне, погане;
По венах не тече бензин.
Прекрасно й так горить,
Сильніше! Клятий гліцирин.
Все ж просто серце не спинить;
Та після нього в грудях рана...
Титанам серця біль незнана.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448988
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.09.2013
автор: Адам Буткевич