Квапся кохати, бо час не спинити..
Не промотать золоту його нить.
Варто любов дарувати щоденно –
Не забувай же про це ні на мить.
Квапся кохання своє вберігати
Те, що минуло, уже не вернеш
То ж про любов не лінуйся казати –
Завтра, можливо, тих слів не знайдеш…
Не поспішайте коханних винити
Богу видніше, чи разом вам йти.
Тож намагайтесь і душами злитись
Щоб гіркоту не пізнать самоти.
Не забувайте життя в нас коротке –
Ніби в годинник пісок золотий,
Що невблаганно спливає у вічність,
Не зупиняючи біг свій стрімкий…
Навіть кумири не вічні на сцені –
Є відповідний період і час…
Рідні й кохані для долі твоєї
Роль відіграти приречені раз.
Лиш у очах розпізнаєш ти душу,
Що в почуттів огорнулась вуаль.
Квапся любити, бо завтра вже пізно
Навіть в сльозах розпізнати печаль.
12.09.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448614
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2013
автор: Lilafea