Посіяні в борозну хлібнії крихти,
Не виростуть у колоски.
Та виросте голуб, легкий, сивокрилий,
Склювавши лоскітно з руки.
Чи ж можна людину з металу спаяти,
І душу вдихнути, і дух?
Комп"ютерна матриця, матір"ю стати,
Не зможе без родів- потуг.
Ми, люди, не здатні і кроку ступити,
Відмовивши волі Творця.
Творіння, що ми спішимо наліпити,
То все літачки з папірця.
Дар Божої іскри - мистецтво високе,
А решта - смішний ширпотреб.
Для величі космосу людини кроки,
Нечутне тремтіння амеб...
Які ж почуття всамперед виникають,
У тих, що пройшли ті шляхи.
Цікавість, напевно, вони відчувають,
Знайомтесь: Миколка, поет від сохи...
2003р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44840
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 02.11.2007
автор: Микола Шевченко