А він ішов... Тулився до людей -
потворний кіт - обдерте ліве вухо
Більмом на оці зиркав на дітей,
а ті кота гамселили щодуху
Та він ішов... Шукаючи любов,
горнувся кіт потворно - неповторний
та гнали його люди знов і знов,
і лаяли... Вже майже рефлекторно
..................................................
Одного дня, знайшло його дівча
розтерзаного псами... ледь живого
Він жалібно і кволо так нявчав...
Схилилася із жалістю до нього,
Потвору приголубила - таки
Він зболено поглянув на дитину,
а потім пригорнувся до руки,
замуркотів...
І стихнув за хвилину
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448119
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2013
автор: Хлопан Володимир (slon)