Ось
Один
Паразит.
Ось
Два
Паразити.
Ось
три
паразити
Ось
їх
уже
мільйони
в мені
я відчуваю
себе
домівкою
для
цих
ядерних
жуків,
для
цих
комах,
наче
мертва-
мертва
риба,
викидаюсь
на берег
твого
уявного
сну
ходжу
колами
квартири,
наче
примара,
доки
ти
вирощуєш
щось
смачне
мене
нудить,
та
проте
я відчуваю
твої
губи,
твій
язик.
я не можу
змиритись
з тим,
що
я смертний
і смертність
моя
полягає
у тому,
що
напризволяще
згартований
від
усього,
що
ще відбудеться
чи вже
відбулось,
однак
рано
чи пізно
я загину,
помру,
собака промовить
тобі
хмарою
попелу,
згарищами
місячних
симфоній
Рахманінова:
"він був,
але зник.
Та він завжди
Буде
Таким,
Яким
Його
Вимальовували
Стовбури
Дерев.
Він завжди
Буде
Таким,
Яким
Вимальовувала
Його
Ти."
Ось
Мільйони
Паразитів
І
Усіх
Не побореш
Та
Чи справді
Це буде
Важливо?
В цілковитій
Тиші
Собака
Розкаже
Про
Справжні
Чорні
Сни
Сліпих.
І ти заснеш
Міцніше,
Берегів,
Закутих
В ландшафти
Вигорілих
Шанхайських
В’язниць.
І ти заснеш
Міцніше
Всіх
Випитих
Океанів
Кручі
Скотяться
Попід
Твою
Горлянку
Сумом
Та
Я
Знаю
Цей
Сум
Перейде
У хмари
Блаженства
І
Ці хмари
Навіки
Заволодіють
Твоєю
Мовою.
Тільки
Твоєю.
Тільки
Твоєю
Тільки
Твоєю
Тільки
Твоєю
Тільки
Тво-є-ю
Є-Ю
Є-Ю
Є-Ю
Є.
Ю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447596
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 06.09.2013
автор: Immortal