Летять слова пусті, неначе пух.
Нема їм ліку й не було ніколи.
Вони, як вітер у часи посух,
Живлющі роси злизують у полі.
Слова пусті у пазурах сваволі
Причавлюють оптимістичний дух.
А мова, що несе глибинний сенс,
Будує розуму міцні оселі,
Росу небес квіткам душі несе,
Сумні думки міняє на веселі.
Мов сонця плід на золотій тарелі, -
Людині ваговитих слів хосен.
01.09.13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446817
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.09.2013
автор: Рідний