Не можуть жити бджоли в стрісі,
А павуки не люблять грибників,-
Нема грибів в пораненому лісі,
І не було з покон віків.
А ліс стояв нескорений і строгий,
Він стільки кривди бачив за віки...
Всі здобуття свої і перемоги
Віддав би людям залюбки,
Взамін він навіть не просив би,-
Так не рубати, щоб одні пеньки,
Нової жадності безмірні кривди
Все палять краще сірників.
І ліс стікав густими соками,
Що убивали навкруги траву...
Деревами останніми високими
Сам по собі відстояв караул.
А небо жалібно спливало хмарами
Знов рідкий дощик засльозив.
Обпалений бездушності пожарами
Ліс, помираючи, пощади не просив.
08.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446437
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.08.2013
автор: Микола Серпень