Плаче моя самота,
Сльози солоні ковтає,
В безвість пірнають літа,
Щастя щораз оминає.
В сірій в`язниці буття,
В камері духу і тіла
Плачу неначе дитя,
Хоч й голова посивіла.
Боже помилуй, спаси
Від самоти мою душу,
До спілкування краси,
Двері відкрити я мушу.
Щоб порадіти життю
І посміхатись навчитись,
Кинуть катівню свою,
Щастя удосталь напитись.
05.02.05.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446419
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 31.08.2013
автор: Георгій Грищенко