м`якою
мітелочко-ю
із воло́тець очерету торішнього,
обережно-неспі́шно,
обмітає княгиня
невагомо-сап`янові пелюстки́
то́нкого теплого пилу –
що
розпаші́ло-розво́гнені по́льки і гопаки́,
ані чуть не шкодуючи жару на закаблу́ки,
на червоні-зелені шевро́ві і хро́мові чобітки́ –
шалом нестримним своїм – од глиняної долі́вки
здійняли́-натруси́ли…
обмітає…
обережно-неспішно,
порох-пил із верстака́ дубового,
майстерно горі́шиною
інкрустованого,
із давніх часів
химерно потрі́сканого,
лако́ваного…
княгиня-дружина, княгиня-молода мати…
має роботи – край непочатий:
порфі́роро́дним своїм
князю й княжатам
власно́ру́ч су́кна-поло́тна тка́ти,
кроїти-шити,
золотом-пу́рпуром гаптувати,
я́хонтами прикрашати…
поназліта́лись
у ткацькій справі помічники́ –
дрібні-невидимі павучки́
і паву́чки,
із туману-ку́же́ля прядуть нитки́-
павути́нки:
снують-осно́вують срібну основу
на раму лісу, прозірно-соснову…
…скінчилися танці,
безтурботні і запальні́:
довшають ночі –
коротшають дні…
княгиня-жона…
пальчиками
тендітними
вільно зсу́кана пряжа:
від обІймів тепліша,
од любовних ніжностей м`якша –
полотняна сорочка біла наті́льна княжа…
а поверху друга – яскрава і розмаїта,
із паволо́ки заморської і оксамиту,
доокруж горловини – по ви́коту
золотим гаптуванням розшита…
…як же пасує тобі
гаптований злотом і пурпуром стрій,
княже коханий мій…
як прилягає щільно
до теплого тіла твого́,
атла́сно-шовко́вого,
мною виткане полотно…
на перехрещенні кожному
нито́к-думо́к –
любов-но
княгиня-молода мати…
вечорами і ранками недосипа́ти –
на верстаку́ дубовому,
часом і пряжею відполіро́ваному,
ритмічно сту́кати –
щорічне ткання́
любим княжатам на пишне вбрання
тка́ти:
донькам – берізкам-верби́цям –
золота парча до лиця…
кожному княжичеві-синочку –
клену, ясену і дубочку –
дивити́сій – злототкану туні́ку-сорочку
пора справляти…
кожнісінькій лЮбій дитині –
по обмере́женій золотом суконній свитині…
а горобині й калині –
ще й наплі́чники-комірці́,
хай червоніють оздоби-рубіни –
ярі́ють і княжать на сон-ці!
собі ж княгиня – кохана жона і молода мати
справить пишну пурпурову далма́тику,
на голові – завІй синій і вінець із діамантів-рос…
…а свекрусі – білий о́брус
у подарунок ви́тче…
і білу-білу,безпро́сипно-білу намі́тку:
посередині неживу́ квітку -
сніжинку
білу, довершено-ви́тончену
29.08.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446174
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 29.08.2013
автор: Валя Савелюк