Коли я бачу привідчинені обійми,
у двері ці несила увійти.
бо я не надто полюбляю фільми,
де лабіринти схожі на світи.
Моя велика зірка – то химерний карлик,
Чандрасекар сміється вдалині.
Мене любові вчити не візьметься Калик,
і навіть Ніцше спить у борозні.
Погасне світло, стихнуть галасливі кроки,
у двері увійде залізний ключ.
Людина створена занадто вже жорстоко…
Ідеш – так не вертайся. І не муч.
P.S. «У-вей», недіяння – ось що потрібно вивчити європейцям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445935
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.08.2013
автор: Олександр Ткачинський