Щось літній ранок схлипує дощем...
Та що ж тут плакать? Сльози не підмога...
Це осінь йде, сховавшись під плащем,
Бо добре знає: це вже перемога!
Ступає босими ногами по стерні,
А вітер розвіва прозоре плаття.
(Останні літні дні в календарі)..
Роздмухує шиповника багаття.
Он зачіску прикрасив діадем.
Сама чарівна, ніжна, неприступна.
Ми осінь не запрошуєм, не звем.
Вона казкова, значить непідкупна.
Вона йде поруч зі своїм конем.
А кущ вже розгорівся, ніби ватра.
І цю пору ніяк ми не минем,
Зустрінем, як царицю Клеопатру.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445504
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.08.2013
автор: Н-А-Д-І-Я