Ми ранками прощаємось,
Набираючи з очей одне одного густоти молока з медом.
В обід перемовляємось,
Посилаючи безпровідним зв'язком енергію сонця.
У надвечір'я сходимось,
Переливаємо кохання з серця до серця під пледом.
А опівночі котимось
По небесних хвилях, взявши старт із квартирного віконця.
Це наші будні дні.
А у вихідні
Ми скелелази, що сміло долають вершини,
Ясні вогні, що горять від малої лучини.
Лебеді-пт́ахи, що понад світами кружляють,
Крокуси-квіти, котрі між снігів розцвітають.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445378
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.08.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)