Моя колиско, Україно,
Моя любов, моя жура,
У тебе пісня солов’їна
І клич гортанний журавля.
І горобина , і калина,
Мов жар, палають у тобі.
Дуби, смереки і ялини –
Сплелися у ліси, гаї.
Глибокі ріки котять хвилі,
До найсиннішого з морів,
А люди добрі, чуйні, милі -
Вони від Бога трударі.
Батьків земля, мій родовід,
Заморської я не хотіла –
Усюди роду мого слід,
В мені її могутня сила.
Люблю її таку, як є –
Зневажену до краю, рідну.
І свято вірю я у те,
Що долю матимемо гідну.
Моя любов – малий потік –
Долає перешкоди, милі,
Щоб воду донести до рік,
Святої досягнути цілі.
І ріки нашої любові –
Враз подолають цю руїну.
Засяє високо над світом
Моя надія – Україна!
2000 – 2013рр. Надія Таршин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444889
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.08.2013
автор: Надія Таршин