Поцілунок рожевого ранку
Розбудив всю природу від сну
І порушило птаство мовчанку,
Прославляючи хором весну.
А я бідний, старий, непотрібний,
Не стуливши всю нічку очей,
Поцілунок відчути не здібний
Після розпачу злісних ночей.
Визирає минуле з туману
Та ночами до плахи веде
І виносить сувору догану –
За життя в домовину кладе.
Але нині ніщо не підправиш,
У минулому вчинки й слова,
Лиш цілунок ранковий прогавиш
Й заболить від думок голова.
Я в молитвах звертаюсь до Бога
Від неспокою душу спасти,
Щоби зникла нестерпна тривога,
Що прощення мені не знайти.
04.12.04.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444856
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.08.2013
автор: Георгій Грищенко