Я і досі ходжу на роботу,
Хоч на пенсії вдома сиджу,
Відпочинку не маю й в суботу –
Розмовляю, рахую, пишу.
Тих стрічаю, кого вже немає,
Всі у розквіті сил і живі,
І ніхто з них про те і не знає,
Що вони всі в моїй голові.
Тільки ніч наступає я знову
На роботі як завше колись,
І я чую від друзів відмову,
По домах щоб вони розбрелись.
Ну, навіщо усе пам`ятати,
Нащо мучить минувшина нас,
Мо` для того, щоб дітям брехати
Про наш добрий і радісний час.
16.11.04.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444669
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.08.2013
автор: Георгій Грищенко