Я бачив гріх у лоні відчаю
Я знаю смак зрадливих уст
Та все ж живу святою-вічною
Любовю , й хай я втрачу глузд
Мене не зломить і не спалить
Вогонь прокльонів і невдач
Хай Вавілон хтось інший звалить
Але птах долі дає кряч
І я крокую по між мертвих
Серед не зрячих черствих душ
Тіла , яких давно вже стерти б
Й від того хочеться ще дуж
Кожному новому життєві
Відкрити світло і красу
А хибні радості миттєві
Інші нехай , я ж не несу
Я знаю біль , що замість крові
Я пам’ятаю сльози-гній
Та все ж миліший присмак волі
Від тіла доблесних повій
Вони стрункі та їхні груди
Не молоком , а лише цвіллю
Повніють , нелюди повсюди
Й не врятуватися вже сіллю
Я відчував тепло не щире
Я зненавидів все з небес
Було й мені життя не миле
Й часом на собі ставив хрест
Та як лоза , що з домовини
Знов пробиваюсь соковитий
Повні добром мої судини
Та знай за правду ладен вбити
Це , ні – не сповідь і не відчай
Це ніби кава і коньяк
До поки в світі я не лишній
Я проти зла і тільки т а к … .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444500
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.08.2013
автор: Андре Ільєн*