Між горами у долині,
Де біжить стрімкий ручай,
У смерековій хатині
Бачив сни про рідний край.
Наче звідси аж до моря
По всіх селах і містах
Вже немає сліз і горя,
Не тремтить у душах страх.
Можна вільно говорити
І натхненно працювать,
Всім заможно й довго жити,
Від свавілля не страждать.
Жовте поле, синє небо,
Мир і спокій на землі,
Що іще для щастя треба
Тим, хто жив в глухій імлі.
Прокидаюся, в долині
Посіріла вже пітьма,
Небеса вже світло сині,
Сонце світить над всіма.
Та найперше на вершини,
Їх не застує ніщо,
А о півдні у долини,
Доля в них така, чи що.
У долинах прості люди
У глухій імлі живуть,
В нас заведено так всюди -
Сонцю застувати путь.
Піднімаймось на вершини,
Там видніше навкруги,
Не ховаймося в долини,
Нам усім це до снаги.
13.11.04.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444293
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.08.2013
автор: Георгій Грищенко