Живеш… живеш… життю радієш,
І думаєш, що буде так завжди
Плекаєш в серці, заповітні мрії
Шукаєш сенс у кожнім дні.
І раптом наступає мить вагома,
Яка зміня́є все, не так як думав ти,
З’являється важка духовна втома
І кардинально щось міняється в бутті.
Ти сподіваєшся, що все ще повернеться,
І жити будеш, як колись.
І що б там не було, перед нещастям гнешся
Собі лиш кажеш: «З долею змирись!»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444252
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.08.2013
автор: Юрій Бондар