Прокинулись ми з батьком, в четвертій тридцять ранку,
Вийшли надвір, ще сонце не зійшло
Взяли брусок, і наточили ко́су,
Пішли у поле... хоч і бажання спати все ж було.
Зняли́ соро́чки... Узя́ли ко́си в руки,
Давай косить... косить траву !
Пішла робота, не проста ця штука,
Коси насвитують мелодію одну.
Батько вперід, а я на пару метрів ззаду,
Підкошуєм стеблинки у росі,
А ті краплинки, падають додолу,
І прикрашають наші чобітки.
За нами вслід, як на гітарі струни,
Лежать покоси, рівненько всі, один в один
Лунають в голові, такі лиш думи,
Що поки ми працюєм – ми, живі !
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444246
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.08.2013
автор: Юрій Бондар