Як гарно і радісно в полі,
Чарує безмежжя ланів,
А фарби які веселкові
І жайвора чується спів.
Повітря, настойка на травах,
Вливається в груди твої,
Душа, як маля у забавах,
Години не лічить свої.
Тремтить горизонт невловимий,
Спекотно, а вітру нема,
В пшеницях хтось ходить незримий
І колос до низу згина.
І хочеться радісно жити
У цьому зеленім раю,
Щось добре і гарне зробити,
Розрадити душу свою.
Як гарно і радісно в полі,
В повітрі приємно пахтить,
Стоять на сторожі тополі,
Від тиші у вухах дзвенить.
Зимовими довгими снами
Нам маряться літні поля,
Де жайвір співає над нами
І фарбами грає земля.
З нас поле ніхто не засіяв,
Ніколи не змерз і не впрів,
Та завше надіявся й мріяв
Про ситий і теплий свій хлів.
Із поля прийшли ми до міста,
Та тягне додому воно,
Бо всі ми з селянського тіста,
А поле – в дитинство вікно.
02.10.04.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443780
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.08.2013
автор: Георгій Грищенко