Пригорни мене до серця,
Душу спраглу відігрій,
Я крізь тернії продерся,
Щоб промовити: “Я твій”.
Ти була така далека,
Наче зірка в небесах,
А на мене небезпека
Чатувала на шляхах.
Та нарешті я продерся,
Небезпеки подолав,
Пригорни ж мене до серця,
Щоб я з горя не пропав.
Душу спраглу подарую
За чарівності твої,
Замок щирості змурую,
Де співають солов`ї.
Будеш жити як царівна,
Я ж служитиму тобі,
Ти ж трояндочка чарівна,
В тебе очі голубі.
Щось мовчиш ти, мо` не віриш,
Що я щастячко твоє,
Бо в моїх кишенях діри
І це все, що в мене є.
Та кохання маю щире
Найдорожче за усе,
І за гроші й за квартири,
За яєчню й за сальце.
Пригорни ж мене до серця,
Душу спраглу відігрій,
Я ж крізь тернії продерся,
Щоб промовити: “Я твій”.
06.09.04.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443586
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.08.2013
автор: Георгій Грищенко