Виходжу спати... Лягаю за грати...
Я зможу активувати гранату,
І через дві три секунди
Блукати частинами м'яса,
По всій під небесній красі.
Знайти, не знайти це вже не важко.
Тепер нас багато, тепер ми на «ви».
Нервові клітини в цю ніч будувати,
Плювати на них я б хотів.
Страх взяв біля прірви
І зауважено інструктував,
За кого триматися, до кого зриватися.
Не знаю тому і прощай.
Іди і звертай, щоб комусь помилятися.
Став граблі де тільки що впав.
Залишив на згадку відбиток як пам’ятник,
Щоб хтось про невдачу згадав.
Всі фарби, замки, енергійні запаски,
Звели до оргазму, закрившись у спальні.
І підірвали уяву без детонатору.
Це все по сценарію порно кіно.
Зв'язки, силуети, світили і міф руйнували,
Що люди комети, бажання стрімкі катували,
Без волі своєї, з планети впали на дно.
І як мене звати? Спростити не зміг,
Чи я вже як скло? Йдіть геть порівняння,
Я вас відпускаю, йдіть геть на пів темні свічки.
На стіл розгорну афоризми, хворобою хвойди,
Сніданок із ліків слова паразити,
Швидка допомога, солодкість в губах,
Я вас переможні хвилини, відчув...
Постраждав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443306
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2013
автор: Максим Жембровський