Маючи поважний вік
Жіночка і чоловік
Проживали в мирі
У своїй квартирі.
Не було у них рідні,
Із нестатками в борні
День за днем минали,
Та вони чекали
Що настануть кращі дні
Ситі будуть й не одні,
Допоможуть люди,
Добрі ж є усюди.
І такі з’явилися,
Мабуть цьому вчилися,
Як їх доглядать
Й грошики давать.
На квартиру заповіт
Залишить за це їм слід,
Й добре будуть жить,
Смачно їсти й пить.
Через рік старі вмирають,
«Добрі люди» їх ховають,
Продають житло,
Їх як й не було.
«Добрі люди» дурять тих,
Хто бідує і старих,
Тож не вірте їм,
Ворогам своїм.
04.07.13.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443253
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 14.08.2013
автор: Георгій Федорович