Кріс стояла на перехресті знову з розбитим серцем
посміхалась усім і тримала в руках старий хлам ,
Кріс боялась весни ,знову пила горілку з перцем
й прикладала траву до страшнючих,болючих ран...
Кріс не знала людей ,що не вміють боляче бити
а приносити щастя, надію і віру в краще життя
її траплялось лиш падло ,просто кажучи - гниди
Кріс ніколи не вміла вчасно викидати сміття...
Кріс не вірила в те ,що кохання буває щасливе
що вночі хтось так ніжно може цілувати в живіт ,
що для когось лиш тіло її надзвичайно звабливе,
що існує ще й трепет ,а не тільки тваринна хіть..
Кріс все мріяла спати в міцних,надійних обіймах
мандрувати казками й творити казки разом з ним,
не хотіла більш брати участь в зрадливих війнах ,
й просто змити з обличчя роками накладенний грим...
Кріс так важко жилося ,та вона все ж вірила людям
і чекала того ,що розпалить у ній весь вогонь ,
саме те перехресття було шляхом в світле майбутнє ,
він знайшов її тут й став для неї мов бронь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443203
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.08.2013
автор: Примха щастя