Біжить стежина в поле мимо річки,
А сонце вже нівроку піднялось,
І мати, накришивши птицям гички,
Спішить на норму за село....
Тієї норми вже давно немає,
Стежини всі травою поросли,
Все меньше тих, хто ранками збиває
На тих стежинах капельки роси.
Село притихло в самоті над шляхом,
Здається журиться над долею такою,
Неначе знак запитання над дахом,
Завис лелека понад хатою пустою.
А молодь із села все виїзджає -
Майбутнього вони не бачать тут.
Бо, - кажуть всі - роботи тут немає,
Насправді - хочуть виплутатись з пут.
Все привиди тієї норми сходять,
І не дають нормально людям жити.
Без праці в полі тільки вітер родить,
За труд у нас не принято платити.
Біжить стежина в поле мимо річки,
Як сорок пять десятків років бігла,
Чи допоможе, як поставим свічку?
Щоб знов надія, як садки, розквітла!
12.07.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443146
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.08.2013
автор: Микола Серпень