А щастю хотілося всюди
По різних пройтися дорогах,
Здалося, що ждуть його люди
В турботах своїх і тривогах…
Таке вже було тендітне,
А очі сіяли весною -
І посмішка - світла, привітна
Всіх щиро звала за собою.
Веселкою плавилось небо,
Повітря озоном свіжіло -
Бо людям у щасті ж потреба,
Кому б це його не хотілось.
Та люди такі заклопотані,
Думки шкарубкі як долоні,
Бо з ранку ще печі не топлені,
Всі в буднів завжди у полоні.
Не вчасно про щастя зайшлося,
Нам треба і треба робити...
Щоб потім, таки, не прийшлося
Про все не здобуте, жаліти...
Постояло щастя тут трохи,
А потім у бік відійшло,
«Не в ту завітало епоху…»,
І геть собі звідси пішло…
15.06.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442921
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.08.2013
автор: Микола Серпень