Нудить світом чоловік,
Без роботи другий рік,
В смітниках пляшки збирає,
Їх здає і пропиває.
Жінка лається щодня,
В чоловіка лиш гульня
У думках одна панує,
А родина вже бідує.
Жінка радить – ти б пішов
І роботу десь знайшов,
Ти б на біржі записався,
Може там комусь би й здався.
Знаю що ти інженер
Й не потрібен ти тепер,
Хоч вантажником влаштуйся,
Гроші треба, цим й керуйся.
Й влаштувався інженер,
Він вантажник вже тепер,
Вищу маючи освіту
Не потрібен цьому світу.
Бо старіти він почав,
Тож наймач його й прогнав,
Двадцять років стажу має
Та на диво не чекає.
Інженером працювать
Не беруть у сорок п’ять,
Тридцять п’ять потрібно мати
Щоби взяли працювати.
І таких багато в нас,
Не пенсійний вільний клас,
Це нікого не дивує,
Бо відомо хто керує.
05.07.13.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442854
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.08.2013
автор: Георгій Федорович