Село... Кобзарь писав село,
неначе писанка, воно,
сьогодні мохом поросло.
Стоять знедолені хатини,
ні, вже не білі, майже сині...
Від злиднів, холоду. Картини
сумнішої немає нині.
Чорніють вікнами порожні,
пусті оселі, незаможні,
покинуті вмирать на полі...
Але хіба по власній волі,
отримали такої долі?
А люди? Бідний мій народ,
уся надія на город,
та на худобу, як не здохне...
І буде що покласти в рот,
якщо не змерзне, не посохне...
І шо змінилось з тих часів,
коли Кобзарь великий жив?
Я вірю він і зараз десь...
На землю дивиться з небес
і плаче, бо змінить не може
за нас усе. Хай Бог поможе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=44285
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 28.10.2007
автор: V.V.