Чогось тривожно робиться мені,
Дивлюся як сказився наший світ,
Занадто всі розумні чи дурні
У біганині кожен з юних літ.
І все заради більшої грошви
Все продають – мораль і всякий глузд,
Клянуться, зраджують та йдуть на Ви
І матюки лунають з їхніх вуст.
А за горілку можуть навіть вбить,
За долари зарізати й рідню,
Як можна в схибленому світі жить,
Спокійно дивлячись на цю різню.
Чи ти багатий, а чи ти бідняк
Молився Богу щойно, йдеш грішить,
Вперед по трупам преш як вовкулак,
Бо хочеш світ собі ти підкорить.
Вступивши врешті у бандитський клан,
Щоб вкрасти все, що хочеться тобі
Й почуть про себе – ти поважний пан
Й безкарним зробишся тоді.
Ти хочеш керувати світом цим,
Бо ти його до сказу вже довів
І сам себе вважаючи крутим,
Брехати Богу нашому посмів.
Чогось тривожно робиться мені,
Коли дивлюся як сказився наший світ,
Та кари Божої настануть дні
Й скажені зникнуть мов весною лід.
24.06.13.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442683
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.08.2013
автор: Георгій Федорович