Устала рано – й на стежину,
Ще тиша мліла.
Ходила в гай я по ожину -
Якраз поспіла.
Набрала повнеє відерце,
Хоч в піт убралась.
Вискакувало з грудей серце,
Та я не здалась.
Гілки на гак мене хапали.
Мов цеглу крани.
Колючки тіло покремсали –
Палають рани.
Набрала ягідок доволі!
Спочити сіла.
Довкруж берізки білокорі,
Мов юні діви.
Під ними деревій і м’ята
Як же красиво!
Сиджу вся порвана, пом’ята.
Тут знову диво –
Дві пари буслів пролетіли,
Хвилини страсті.
З крилець своїх мені спустили
Пір'їни щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442021
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.08.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)